Російські сезони – балетне мистецтво

ВСТУП

Актуальність дипломного дослідження полягає у вивченні специфіки становлення балетного мистецтва на рубежі ХІХ-ХХ століть як передумов становлення Російських сезонів.

Хореографічне мистецтво створює і впроваджує свої закони осягнення світу, засновані як на конкретній відповідності життєвого і художнього матеріалу, так і на ступені вірності метафоричному образу віддзеркалення життя. Виражальні засоби танцювальних форм як головні чинники художньої практики хореографічної культури, пройшли тривалий еволюційний шлях, видозмінюючись і збагачуючись, згодом утворили систему, яка визначає наукові знання, виражальні засоби, аудіовізуальну і ритмопластичну основу, формально-технічні принципи, естетику, специфічні риси і можливості хореографічної культури.

До аналізу й характеристики танцю, його естетики, характерних особливостей, динаміки, художньо-образних і виражальних засобів, гімнастичного тренінгу й техніки зверталися давньогрецькі філософи доби античності – Платон, Лукіан. Трактати про танець, його види і жанри, танцювальну техніку і майстерність виконання, упровадження в танцювальний лексикон терміна «балет» досліджували видатні вчителі-теоретики танцю доби ренесансу XV–XVI століття – Доменіко да П’яченца, Гьюгельма Ебрео да Пізаро, Фабріціо Каррозо, Туан Арбо, Чезаре Негрі.

Представники балетмейстерсько-педагогічної освіти балетного мистецтва доби бароко, класицизму, романтизму й академізму XVII–XIX століття – Рауль Фьойє, Жан Жорж Новерр, Карло Блазіс, Леопольд Адіс, Август Бурнонвіль − запровадили термін «хореографія», як система запису танцю; визначили раціональну й академізовану систему навчання танцю за методами італійської і французької школи; створили перший професій вищий навчальний заклад з теорії, методики навчання і постановки танцю; затвердили понятійно-категоріальний апарат, естетику, виражальні засоби, канон побудови балетного дійства.

Представники сучасного танцю, балету, хореографи і теоретики ХХ століття Михайло Фокін, Айседора Дункан, Рудольф фон Лабан, Федір Лопухов, Касьян Голейзовський, Марта Грем, Доріс Гемфрі, Джордж Баланчін, Кетрін Данхем, Моріс Бежар, Мерс Каннінгем, Стів Пекстон − утворили абсолютно новий принцип існування танцю і балетного мистецтва у світі. За їхніми ідеями танець: по-перше, балет не є тільки естетичним мистецтвом і світським розважанням, а є – філософсько-психологічним роздумом автора щодо соціокультурних процесів у суспільстві; по-друге, методика навчання танця базується на класичному танці, а також сучасних танцювальних техніках ХХ століття – народно-сценічному, джазовому, модерному танці, імпровізації; по-третє, балетне мистецтво може мати такі принципи власної репрезентації, як сюжетно-драматичний, абстрактно- асоціативний, синтезований, комерційно-розважальний.

Навчально-методичні праці з класичного, характерного, історико-побутового, дуетного, модерн джаз танцю, мистецтва балетмейстера ХХ століття представлені Вагановою А.Я., Бочаровим А.І., Васильєвою-Рождественською М.В., Захаровим Р.В., Костровицькою В., Лопуховим А.В., Нікітіним В.Ю., Писаревим О.А., Тарасовим Н.І., Чеккетті Г., Ширяєвим О.В.

Науково-методичні видання з бальної хореографі останньої чверті ХХ – початку XXI століття представлені Браїловською Л.В., Буттомером П., Деніцем Є.В., Єрмаковим Д.А., Іваніковою О.В., Муром А., Регаццоні Г., Росі А.М., Маджоні А.

Дослідження з балетного мистецтва ХХ століття представлені Анфiловою С.Г., Бернадською Д.П., Білашем П.М., Чепаловим О.І., Павлюк Т.С.

Балет як напрям мистецтва викликає значний інтерес у дослідників всіх часів. Що такого тендітного у рухливому виконанні постановок на сцені наповнює натхненно глядача? Насамперед, балет – це синергія рухів, композиції та музики, а також сценічних образів: від форм до кольорів та макіяжу.

Найбільш успішними та яскравими на балетному попрощі були французький та італійський балет. Якщо французький та італійський балет вирізнялися технічною досконалістю виконання рухів, зокрема, й знаменитим 32 фуате, то рісійські балерини, вишукуючи рецепт досконалості виконання рухів, згодом повторили рекорди. Повторили та перевершили. Проте Ксешинська, кому першій вдалось майстерно виконати 32 фуате, не вдавалась до виконання його в постановках, оскільки вважала антихудожнім рухом.

Російський балет на відміну від європейського вирізнявся чутливістю виконання. Цим рисам під час виконання було складно навчитися іноземках. Знаменита Леоньяні навіть приїздила до Петербурга брати уроки у російських педагогів.

Безсумнівну роль у становленні балетного мистецтва на рубежі ХІХ-ХХ століть відіграли Петіпа та Йогансон.

Мета дослідження – виявити особливості впливу «Російських сезонів» в Парижі на розвиток хореографічного мистецтва ХХ століття.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання ряду завдань:

  • акумулювати інформацію про діяльність «Російського балету» Сергія
  • Дягілєва в єдиному дослідному просторі;
  • розкрити поняття російський балет “Сергія Дягілєва”, визначивши його
  • роль в реформах театрального мистецтва у першій третині ХХ століття;
  • вивчити, на якій естетичної базі фокусувалися художні і жанрово-стильові відкриття в театрі «Русский балет» С. Дягілєва.

Предметом дослідження є типологія становлення французького та російського балетного мистецтва на рубежі ХХ століття.

Об’єктом дослідження є творчий шлях російських та французьких балерин, балетмейстрів на рубежі ХІХ-ХХ століть.

Суб’єктами дослідження виступають видатні постаті у балетному мистецтві досліджуваного періоду.

Методи дослідження. Основними методологічними засадами роботи є загальнонаукові методи (аналізу і синтезу, індукції і дедукції, єдності історичного і логічного) та принципи (історизму, наукової об’єктивності, системності), а також мистецтвознавчі (компаративний, типологічний, описовий) методи аналізу стильової ідентифікації явищ української сценічної хореографії.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому уперше у вітчизняному мистецтвознавстві:

  • аналізується особливості розвитку французького та російського балету на рубежі століть;
  • проаналізовано роль видатних балетмейстерів, які сформували значний вплив на європейський балетний театр;
  • визначено особливості феномену Дягілева.

Наукова новизна здобутих результатів полягає у тому, що досліджено «Російських сезонів» в Парижі та їх вплив на розвиток хореографічного мистецтва ХХ століття.

Практична значимість.Дослідження особливостей творчого внеску провідних балетмейстерів.

Інформаційна база досліджень: наукові статті та монографії вітчизняних та зарубіжних науковців та практиків.

Практична база досліджень дослідження вітчизняних науковців та зарубіжних дослідників.

Апробація результатів. Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалося шляхом оприлюднення матеріалів, доповідей та повідомлень на конференціях.

Публікації.Основні положення та висновки опубліковані у науковій статті за темою: “Балет, танець, хореографія: до проблеми термінологічного розмежування”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *