ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ У БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ

Банківський бізнес є однією з найважливіших складових сфер економіки. По-перше, він є високотехнологічним, тобто вимагає впровадження найбільш прогресивних та ефективних інноваційних управлінських рішень в частині реалізації практики управління інформацийними технологіями, та найбільш чутливим до змін на макро- та мікрорівні. Аналіз практичних аспектів реалізації банківської діяльності визначає необхідність вивчення змін з метою мінімізації їх негативного впливу на фінансовий результат діяльності установи. Зміни зумовлені посиленою інтернаціоналізацією кредитних установ та ринків, удосконаленням банківського законодавства та сучасних комп’ютерних технологій, підвищенням рівня конкуренції, необхідністю появи принципово нових банківських продуктів та послуг на фінансових ринках.

На сучасному етапі розвитку банківської системи в умовах загострення конкурентної боротьби увага до банківських ризиків збільшується. Керівний апарат банківських установ в особі ТОР-менеджерів все частіше приймає рішення на користь реалізації агресивної політики по відношенню до банків-конкурентів, укладають все більш ризикові угоди з метою отримання більшого обсягу прибутків. Крім того, послідовне розширення спектру банківських послуг та інтернаціоналізації банківської діяльності підвищує актуальність дослідження та розробки ефективної системи управління ризиками. Функціонування банківської системи є еволюційно необхідним для функціонування банківської системи та функціонування фінансів взагалі, оскільки роль банків полягає у посередництві при переміщенні грошових ресурсів від кредитора до позичальника, від покупця до продавця. У процесі реалізації своєї діяльності банки потребують ефективного управління окремимим процесами, головним з яких є підтримання постійного балансу між потребами в ресурсах та можливостями їх залучення в умовах, що забезпечують фінансову надійність банківської установи та задовольняють інтереси бізнес-партнерів, а також дають змогу досягти достатності капіталу. Управління ризиком та комерційний інтерес, тобто максимізація отримання прибутку, пов’язують з фінансовою стійкістю банку як факторами, що визначають фінансову стабільність інституту. Варто зауважити, що можливість передбачити ризики та обсяги фінансових втрат кількісно в умовах невизначеності неможливо. Крім того, в умовах реалізації агресивної конкурентної політики банківськими інститутами особливо доцільним є управління ризиками за умов максимізації прибутків.

На нашу думку, для визначення економічної сутності категорії «банківський ризик», варто визначити місце політики управління ризиками у функціонуванні банківського інституту – замовити дипломну роботу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *