Механізми міжнародного фінансування проектів неурядових організацій України

Досліджено місце та роль неурядових організацій у суспільстві, визначено поняття “неурядова організація”, проведена класифікація видів неурядових організацій джерелами фінансування; визначені ключові міжнародні джерела фінансування неурядових організацій в Україні.

Ключові слова:неурядові організації, міжнародні джерела фінансування.

Неурядові організації (далі – НУО) здійснюють діяльність у різноманітних сферах, проте у світовій практиці даний дефініцій асоціюється з соціальними трансформаціями та покращенням якості життя. Хоча перші оцінки діяльності НУО датовані 1914 р., термін «неурядова організація» вперше було використано на конференції Організації Об’єднаних Націй  (далі –ООН) у Сан-Франциско в 1945 р., оскільки на даному етапі розвитку суспільства з’явилася потреба диференціювати в Статуті ООН права участі для міжурядових спеціалізованих установ та міжнародних приватних організацій. Підхід ООН до визнання статусу НУО за умови їх незалежності від державного контролю, некомерційної, неполітичної та некримінальноїдіяльності.

За напрямами здійснення діяльності НУО функціонують у різних сферах (рис. 1).

Рис. 1. Підходи до класифікації НУО [1, с. 54]

Неурядові організації (англ. non-governmental organizations – NGOs)– локальні, національні чи міжнародні об’єднання людей, діяльність яких здійснюється з ініціативи громадян, а не із санкції чи вказівки уряду і не має на меті отримання прибутку [2, c. 73]. Неурядові організації є елементами громадянського суспільства, що виконують широке коло функцій, таких як захист прав людини, надання допомоги громадянам, які її потребують, боротьба за роззброєння, з бідністю, СНІДом, наркоманією, здійснення дослідницьких та освітніх заходів. Неурядові організації створюють для громадян можливість брати безпосередню участь у розв’язанні проблем власного життя, у прийнятті відповідних рішень, у налагодженні партнерської співпраці між собою та з державними органами й міжнародними організаціями.

Громадьнське суспільство складається з трьох ключових секторів: влада, бізнес і громада, яке саме громада має контролювати (рис. 2).

Рис. 2. Взаємодія НУО на сучасному етапі розвитку громадянського суспільства

Джерело: складено автором

В Україні діяльність неурядових організацій регулюються законодавством про неприбуткові організації [3]та фінансуються здійснюється здебільшого міжнародною спільнотою за допомогою “грантів”. Європейська спільнота мотивує активну участь у фінансуванні українських громадських ініціатив тим, що зацікавлена у покращенні стабільності на європейському континенті, оскільки велике значення в функціонуванні громадянського суспільства належить саме  різноманітним недержавним організаціям.

Оцінювання впливу програми вимагає значних інвестицій у діяльність з моніторингу та оцінки; часто доволі складно встановити внески окремих програм чи їхніх компонентів у загальному ефекті від реалізації програм. Для того, щоб встановити причинно-наслідковий зв’язок конкретного напряму впливу, може виникнути потреба в проведенні дослідження з експериментальною чи квазіекспериментальною структурою, аби відобразити кореляцію (рис. 3).

Рис. 3. Типова структура моніторингу та оцінки програм НУО з точки зору оцінки ефективності імплементації та фінансування

Міжнародні фінансові інститути здійснюють фінансову підтримку неприбуткових організацій через механізми пільг, прямого фінансування та грантів. Незважаючи на те, що найбільш поширеним видом співпраці НУО та донорів є надання останніми фінансової або технічної допомоги, деякі організації співпрацюють з донорами на вищому рівні — НУО як партнер або виконавчий партнер.

На етапі взаємодії НУО та міжнародних донорів виникають труднощі, серед яких:

1) проблема моніторингу та оцінки програм НУО;

2) відсутність чіткої регламентації процедур реалізації програм НУО;

3) недостатній досвід реалізації програм НУО;

4) правові механізми та недосконалість законодавчої бази;

5) проблеми взаємодії НУО з міжнародними організаціями у ролі субконтрактерів (співвфінансування та виконання програм під контролем).

Якщо проаналізувати дані структури міжнародного фінансування НУО в Україні, то за даними статистики у 2017 р. більше чверті НУО співпрацювало з Агенцією США з міжнародного розвитку (USAID) – 32% та безпосередньо з Посольством США – 28%. Ще 18% НУО співпрацює з Представництвом Європейського Союзу в Україні.

Питання моніторингу ефективності виконання програм за участі міжнародного фінансування та проблеми цільового використання коштів міжнародної спільноти в Україні залишається відкритим. Зокрема, міжнародний інститут при наданні тій чи іншій НУО переваги у фінансуванні основним критерієм вважає позитивну історію у реалізації попередніх проектів. Причому в Україні сформувалась так звана ланка “грантоїдів”, яких спільнота вважає такими, що функціонують за рахунок міжнародного фінансування через нецільове використання коштів міжнародних фінансових інститутів. Станом на 01.10.2018 дієвих механізмів моніторингу цільового використання коштів в Україні не існує. Поточний контроль виконання окремих програм ускладнює той факт, що вони носять довгостроковий характер. Аналіз зарубіжного досвіду цільового використання коштів НУО свідчить, що найбільш дієвим кроком моніторингу є організація процедур якісного та кількісного аудиту.

Список використаної літератури:

  1. Бодров А.В. Підходи до класифікації сучасних неурядових організацій Наукові праці МАУП, 2014, вип. 1(40), с. 53–57
  2. Котенко Н.В. Неурядові організації: поняття, види та джерела фінансування в умовах сталого розвитку / Н.В. Котенко // Вісник СумДУ. Серія “Економіка”, № 3. – 2014. – С. 71-78
  3. Нові зміни у неприбуткових [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.visnuk.com.ua/uk/publication/100004676-novi-zmini-u-nepributkovikh

 

Основні методичні вимоги до анкетування

Актуальність дослідження методу анкетування полягає у доступності його проведення, можливості залучити велику кількість респондентів, особливо на сучасному етапі проведення соціологічних опитувань, а також комбінувати найбільш ефективні методи проведення опитування для підвищення репрезентативності вибірки. Анкети, не будучи суворо регламентованим інструментом дослідження, мають високу гнучкість і можуть складатися для вирішення різноманітних завдань, що виникають у процесі практичної діяльності.

Анкетування належить до емпіричних методів дослідження. Анкета деякою мірою компенсує неможливість безпосереднього контакту з тим, для кого вона призначена. При цьому слід пам’ятати про орієнтовний характер інформації, отриманої за допомогою анкети. Тому особливу увагу практиків та дослідників має привертати саме питання належної організації процесу анкетування, який має складатися з послідовних етапів.

Варто зазначити, що перспективою сучасних досліджень має бути вивчення комбінації методів анкетування, оскільки подібні результати дадуть змогу отримати більш репрезентативні результати опитування з урахуванням специфіки географічних, соціальних та інших факторів.

Так, анкетування є найпоширенішим способом опитування, оскільки:

  • доступне основній масі дослідників, які не повинні мати спеціальної освіти;
  • не обмежує організаторів опитування, що не здатні швидко і легко вступати в контакт з людьми;
  • дозволяє охопити велику кількість людей;
  • дозволяє елементарними методами математичної статистики опрацьовувати одержані результати.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що емпіричні методи привертають увагу таких західних дослідників, як Дж. Б. Мангейм та Р. Річ; російських Г. Бакулєв, А. Дегтярьов, Б. Краснов; українських В. Єкінцев, М. Завгородня, В. Іванов, Ю. Ірхін, Б. Савченко і А. Даниленко та ін. Вони роблять спроби структурувати емпіричні методи та виділити їхні функції та значення. Але й досі не в повній мірі в науковій літературі розкрито роль емпіричних методів, не приділено достатньо уваги їхньому ретельному аналізу.

Самоставлення і комунікативнa толерантність

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ САМОСТАВЛЕННЯ ТА КОМУНІКАТИВНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ 8

1.1. Поняття самоставлення у психології 8

1.2. Визначення комунікативної толерантності у контексті формування комунікативного середовища “учитель-учень”. 15

1.3.  Наукові підходи до діагностики внутрішньоособистісних конфліктів педагогів-початківців  19

Розділ ІІ. МЕТОДОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ ВИЯВЛЕННЯ САМОСТАВЛЕННЯ ТА КОМУНІКАТИВНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ ОКРЕМИХ ПРОФЕСІЙНИХ ГРУП.. 21

2.1. Зміст та порядок проведення емпіричного дослідження. 21

2.2. Методичний інструментарій дослідження самоставлення та комунікативної толерантності вчителів  на основі опитувальників Століна В.В. та Бойка В.В. 23

2.3. Опис вибірки та характеристики досліджуваної групи. 28

РОЗДІЛ ІІІ АНАЛІЗ ТА ІНТЕРПРИТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ  31

3.1. Рівень комунікативної толерантності педагогів у типовій українській школі 31

3.2. Особливості прояву самоставлення вчителів  у типовій українській школі 34

ВИСНОВКИ.. 37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 38
Заказать курсовую