СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ З’ЯСУВАЛЬНИХ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ У РОМАНІ У. САМЧУКА “МАРІЯ”

Мовні  одиниці забезпечують  спілкування  людей  та  дають  можливість  співвіднести інформацію,  яка  є  предметом  повідомлення, з  дійсністю.  Актуальність дослідження  синтаксису  мовлення зумовлена  вивченням  сукупності наявних  закономірностей,  які  зумовлюють  побудову та  функціонування  синтаксичних одиниць,  безпосередньо  під  час  спілкування та  написання.  В  українському  мовознавстві досі  не  існує  єдиного  погляду на  обсяг  синтаксичних одиниць,  які  входять до  складу  складнопідрядних  речень нерозчленованої  структури.

Ключовим  критерієм їх  виокремлення  є  прислівна  залежність підрядної  частини,  яка  стосується  певного слова  або  словосполучення  у  головній.  Проте  навіть  така  характерна  особливість є  об’єктом  численних дискусій.

У  структурно-семантичній  класифікації враховують  і  змістові відношення  між  частинами складного  речення,  і  формальні  засоби приєднання,  і  те,  від  чого  залежить  підрядне речення:  опорного  слова  (зміст  якого  розкриває  або  уточнює  підрядна синтаксична  одиниця),  словосполучення  чи  головної  частини в  цілому.  Саме  тому  ця  класифікація  найпоширеніша  у  сучасному  мовознавстві.

Потреба  ґрунтовного аналізу  структурно-семантичних  особливостей складних  речень  у  прозових  творах українських  письменників  зумовлена необхідністю  з’ясувати  їх  вклад  у  формування,  розвиток та  вдосконалення  синтаксичної структури  єдиної  загальнонаціональної  літературної мови.

Актуальність  дослідження  визначається  потребою теоретично  обґрунтувати  семантичну, структурно-граматичні  й  комунікативні властивості  з’ясувальних  складнопідрядних  речень в  українській  прозі, зумовленою  недостатнім  їх  вивченням  в  українському  мовознавстві.

Предметом  магістерської  роботи є  семантика  з’ясувальних предикативних  частин  у  романі  У.  Самчука  «Марія».

Об’єктом  є   складнопідрядні  речення,  до  складу  яких  входять  підрядні частини  з’ясувальної  семантики.

Метою  магістерської  роботи є  системний  аналіз семантичної  організації  складнопідрядних  речень з  підрядною  з’ясувальною частиною  та  їх  функціонування  у  романі  У.  Самчука  “Марія”.

Поставлена  мета  зумовила  необхідність виконання  таких  завдань:

  • з’ясуватиструктурні  та  семантичні   особливості  складних  речень;
  • уточнитикритерії  виокремлення  складнопідрядних  речень нерозчленованої  структури  та  їх  обсяг;
  • окреслитимежі  з’ясувальних  складнопідрядних  речень і  визначити  їх  місце  в  системі  складнопідрядних  речень української  мови;
  • схарактеризуватиособливості семантичної  структури  з’ясувальних конструкцій,  визначити  їх  семантичні  види  та  різновиди;
  • дослідитиструктурні та  семантичні  особливості   з’ясувальних  складнопідрядних  речень у  романі  У.  Самчука  “Марія”;
  • з’ясуватиособливості  ускладнень  підрядних частин  з’ясувальних  речень;
  • визначититипи  зв’язку  опорного слова  у  складно-підрядних  з’ясувальних реченнях;

–  з’ясувати  вплив  семантики  опорного слова  головної  частини та  синтаксичних  засобів зв’язку  частин  на  формування  семантики складнопідрядних  з’ясувальних  речень.

Теоретичною основою  магістерської роботи  стали  праці  з  синтаксису складного  речення  українських науковців,  а  саме,  О.  М.  Горошкіної,  В. В.  Заболотного,  А.  Занітко,  О.  П.  Кадочнікової, Н.  Кобченко,  Р. О. Хрістіанової,  Т.  Масицької,  О.  О.  Полозової,   Н.  В.  Рули,  Н.  Фариної, Л.  К.  Чикіної.

Методи дослідження  мотивуються  метою  й  конкретними завданнями,  які  поставлено в  роботі.  Основним обрано  метод  лінгвістичного  опису  з  його  універсальними  прийомами спостереження  й  інтерпретації мовних  фактів.  Для  розв’язання  окремих завдань  залучалися  методи компонентного,  трансформаційного  та  дистрибутивного  аналізу. Використано  загальнонаукові  методи дослідження  –  індукцію і  дедукцію  –  для  узагальнення та  виведення  нових  наукових  положень. Для  інтерпретації  напрацьованого  матеріалу застосовано  описовий  метод, за  допомогою  порівняльного методу  виявлено  особливості  у  функціонуванні  складнопідрядних  з’ясувальних речень.  Співвіднесеність  з’ясувальних  підрядних  частин,  виявлено  завдяки використанню  трансформаційної  методики структурного  методу.  Також  за  його  допомогою  досліджено системні  зв’язки  між  частинами  складних одиниць.  Прийоми  кількісного аналізу  дали  змогу  обґрунтувати  основні тенденції  розвитку  особливостей  складних  одиниць із  підрядними з’ясувальними  частинами.

Наукова  новизна  роботи  полягає в  тому,  що  в  ній  на  широкому фактичному  матеріалі  здійснено системний  аналіз  складнопідрядних  з’ясувальних речень  з  урахуванням їх  структурно-граматичних,  лексико-семантичних  і  комунікативно-прагматичних  особливостей,    окреслено межі  досліджуваних  конструкцій у  системі  складнопідрядних  речень української  мови,  виявлено визначальні  чинники  їх  смислової  організації, проаналізовано  функціонування  з’ясувальних висловлень  у  різних мовленнєвих  актах  і  на  підставі цього  встановлено  їх  прагматичні  типи.

Теоретичне  значення  отриманих  результатів полягає  в  істотному розширенні  уявлень  про  семантико-функціональні  особливості з’ясувальних  складнопідрядних  речень. Важливим  з  теоретичного погляду  є  з’ясування ролі  сполучних  засобів у  формуванні  семантики досліджуваних  конструкцій.  Висновки й  узагальнення,  обґрунтовані аналізом  фактичного  матеріалу, можуть  бути  використані в  подальшому  опрацюванні загальних  та  часткових проблем  теорії  функціонального  синтаксису української  мови.

Практичне  значення.  Отримані  результати можуть  бути  використані в  навчальному  процесі вищих  та  загальноосвітніх  закладів –  у  практиці викладання  курсу  синтаксису сучасної  української  мови,  для  розробки спецкурсів  та  спецсемінарів із  синтаксису  складного речення,  синтаксичної  семантики й  прагматики,  а  також  при  написанні  відповідних розділів  підручників,  навчальних посібників  з  синтаксису, у  наукових  дослідженнях студентів  та  школярів.

Структура  й  обсяг  роботи.  Дипломна робота  складається  зі  змісту,  вступу, трьох  розділів,  висновків, списку  використаних  джерел.

Семантико-синтаксична структура з’ясувальних складнопідрядних речень

Мовні одиниці забезпечують спілкування людей та дають можливість співвіднести інформацію, яка є предметом повідомлення, з дійсністю. Актуальність дослідження синтаксису мовлення зумовлена вивченням сукупності наявних закономірностей, які зумовлюють побудову та функціонування синтаксичних одиниць, безпосередньо під час спілкування та написання.

Актуальність дослідження визначається потребою теоретично обґрунтувати семантичну, структурно-граматичні й комунікативні властивості з’ясувальних складнопідрядних речень в українській прозі, зумовленою недостатнім їх вивченням в українському мовознавстві.

Предметом дипломної роботи є семантика з’ясувальних предикативних частин у художній прозі У. Самчука.

Об’єктом є безпосередньо складнопідрядні речення, до складу яких входять підрядні частини з’ясувальної семантики.

Метою дипломної роботи є аналіз структурно-семантичних особливостей з підрядними з’ясувальними частинами на прикладі роману І.Франка “Захар Беркут”.

Поставлена мета зумовила необхідність виконання наступних завдань:

  • вивчити особливості складних речень;
  • деталізувати їх класифікацію;
  • уточнити критерії виокремлення складнопідрядних речень нерозчленованої структури та їх обсяг;
  • дослідити особливості ускладнення з’ясувальних частин у романі І.Франка “Захар Беркут”;
  • охарактеризувати можливі трансформації у складних реченнях з підрядними з’ясувальними частинами;
  • виявити динаміку синтаксичної структури тексту за змістом роману І.Франка “Захар Беркут”.

Теоретичною основою дипломної роботи стали праці з синтаксису складного речення українських науковців, а саме, О.М. Горошкіної, В.В.Заболотного, А.Занітко, О.П. Кадочнікової, Н.Кобченко, Р.О.Хрістіанової, Т.Масицької, О.О.Полозової,  Н.В.Рули, Н.Фариної, Л.К. Чикіної.

Методи дослідження. Використано загальнонаукові методи дослідження – індукцію і дедукцію – для узагальнення та виведення нових наукових положень. Для інтерпретації напрацьованого матеріалу застосовано описовий метод, за допомогою порівняльного методу виявлено особливості у функціонуванні складнопідрядних з’ясувальних речень. Співвіднесеність з’ясувальних підрядних частин, виявлено завдяки використанню трансформаційної методики структурного методу. Також за його допомогою досліджено системні зв’язки між частинами складних одиниць. Прийоми кількісного аналізу дали змогу обґрунтувати основні тенденції розвитку особливостей складних одиниць із підрядними з’ясувальними частинами.

Структура й обсяг роботи. Дипломна робота складається зі змісту, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Відтворення концепту ВОГОНЬ

У останні десятиліття в працях багатьох лінгвістів спостерігаємо відмову від мoнoдиcциплінарнocті в гуманітарних науках. Зокрема, на межі когнітивної лінгвістики й лінгвокультурології почала активно розвиватися інтегрована наука лінгвoконцептологія, яка увібрала в себе лінгвістику, когнітивну лінгвістику, лінгвокультурологію, семіотику тощо, і завдяки цьому сформувала нові цілі й завдання дослідження мови, свої ключові поняття й методики. Це створило підґрунтя для одержання нових результатів у мовному аналізі й зумовило відносну сформованість декількох наукових напрямів – теоретичної (В. І. Карасик, М. В. Пімeнoва та ін.), порівняльної (O. А. Крюкoва, А. М. Приxoдькo, Є. Є. Cтeфанcький та ін.), філософської (О. В. Кравчeнкo, В. В. Красних, Г. Г. Cлишкін), наукознавчої (В. К. Щербін) кoнцeптoлoгії та багатьох інших.

Актуальність вивчення концепту як категорії зумовлено його значущістю у структурі знання людей про об’єктивну дійсність, оскільки остання формується у вигляді концептів, абстрактних ментальних структур. Дані категорії відображають різні сфери діяльності людини. Концепт, у свою чергу, виступає як глобальна розумова одиниця, що представляє собою квант структурованого знання.

Слід зауважити, що поняття “концепт” є сучасним терміном цілої низки гуманітарних наук, а саме: лінгвістики, культурології, психології, філософії, літературознавства, мовознавства, оскільки виступає одним із ключових понять у дослідженні мовної картини світу. Необхідність осмислення мовних одиниць як структур представлення знань зумовлюють необхідність більш глибокого осмислення концептів. На основі такого осмислення науковці роблять висновки про ментальні моделі дійсності, які відображаються в мові взагалі та в мовній свідомості конкретного носія мови.

Метою дипломного дослідження є аналіз концепту ВОГОНЬ у англійській поезії ХІХ-ХХ століття.

Зазначена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

  • уточнити визначення “концепт” та його співвідношення з “категорією” та “поняттям”;
  • вивчити підходи до аналізу концептів у сучасному мовознавстві;
  • охарактеризувати методику концептуального аналізу;
  • проаналізувати особливості англійської поезії ХІХ-ХХ століть;
  • описати засоби вербалізації концепту ВОГОНЬ в англійській мові;
  • здійснити етимологічну характеристику лексеми fire як основи поняттєвої структури концепту;
  • провести дефініційний аналіз слова-імені концепту ВОГОНЬ;
  • виявити концептуальні ознаки у структурі концепту ВОГОНЬ;
  • проаналізувати засоби відтворення концепту ВОГОНЬ в англійській поезії ХІХ-ХХ століття;
  • встановити поняттєву структуру концепту ВОГОНЬ в англійській поезії ХІХ-ХХ століття;
  • здійснити перцептивний образ концепту ВОГОНЬ у поезії;
  • здійснити концептуальні метафори у структурі концепту ВОГОНЬ;
  • здійснити репрезентацію ціннісної складової концепту ВОГОНЬ у поезії.

Об’єктом дослідження є засоби вербалізації концепту ВОГОНЬ у англійській поезії ХІХ-ХХ століть.

Предметом дослідження виступає структура концепту ВОГОНЬ в англійській поезії ХІХ-ХХ століть.

У роботі використано загальнонаукові методи дослідження – індукцію і дедукцію – для узагальнення та виведення нових наукових положень. Для інтерпретації напрацьованого матеріалу застосовано описовий метод. Серед низки спеціальних методів у роботі використано методи концептуального, дифініційного та компонентного аналізів, метод когнітивного моделювання, зіставний метод. Елементи етимологічного аналізу поглибили історичні та теоретичні засади дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дипломному дослідженні вперше здійснено аналіз лексеми fire у тлумачних словниках, а також визначено символіку вогню в англійській поезії ХІХ-ХХ століть, встановлено, що вживання лексеми fire в англійськими поетами ХІХ-ХХ століть було зумовлено історичними чинниками і тенденціями формування рис романтизму та модернізму у культурному житті, набула подальшого розвитку необхідність більш глибокого вивчення концепту ВОГОНЬ у залежності від історичних факторів, оскільки виявлено залежність інтерпретації вогню та вживання його синонімів на позначення почуттів, зовнішнього вигляду, воєнних дій з історичними подіями.

Теоретичне значення роботи полягає у детальному дослідженні категорії “концепт” та виявлення відмінностей від поняття. Крім того, детально вивчено методи дослідження концептів.

Практичне значення дослідження полягає в можливості застосування напрацьованої послідовності дослідження концептів у навчальних дисциплінах: “Історія англійської мови”, “Лексикологія англійської мови”, “Лінгвокраїнознавство”, “Когнітивна лінгвістика” та англійська поезія ХІХ-ХХ століть.

Апробація результатів. Основні положення наукового дослідження було представлено на відкритому семінарському занятті у контексті порівняння англійської поезії в ХІХ-ХХ століть.

Особистий внесок автора полягає у дослідженні концепту “ВОГОНЬ” в англійській поезії в ХІХ-ХХ століття в історичному контексті та порівнянні особливостей.

Структура й обсяг роботи. Дипломна робота складається зі змісту, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. У першому розділі досліджено теоретичні та методологічні основи дослідження концептів. У другому розділі проведено поняттєвий аналіз концепту ВОГОНЬ, в тому числі виокремлено засоби вербалізації концепту ВОГОНЬ у поезії,  здійснено етимологічний, дефініційний та концептуальний аналіз слова-імені концепту ВОГОНЬ у лексикографічних джерелах, проведено порівняння з вербалізаторами досліджуваного концепту. У третьому розділі досліджено перцептивний образ концепту ВОГОНЬ, концептуальні метафори у його структурі, ціннісну складову концепту ВОГОНЬ.