Російські сезони – балетне мистецтво

ВСТУП

Актуальність дипломного дослідження полягає у вивченні специфіки становлення балетного мистецтва на рубежі ХІХ-ХХ століть як передумов становлення Російських сезонів.

Хореографічне мистецтво створює і впроваджує свої закони осягнення світу, засновані як на конкретній відповідності життєвого і художнього матеріалу, так і на ступені вірності метафоричному образу віддзеркалення життя. Виражальні засоби танцювальних форм як головні чинники художньої практики хореографічної культури, пройшли тривалий еволюційний шлях, видозмінюючись і збагачуючись, згодом утворили систему, яка визначає наукові знання, виражальні засоби, аудіовізуальну і ритмопластичну основу, формально-технічні принципи, естетику, специфічні риси і можливості хореографічної культури.

До аналізу й характеристики танцю, його естетики, характерних особливостей, динаміки, художньо-образних і виражальних засобів, гімнастичного тренінгу й техніки зверталися давньогрецькі філософи доби античності – Платон, Лукіан. Трактати про танець, його види і жанри, танцювальну техніку і майстерність виконання, упровадження в танцювальний лексикон терміна «балет» досліджували видатні вчителі-теоретики танцю доби ренесансу XV–XVI століття – Доменіко да П’яченца, Гьюгельма Ебрео да Пізаро, Фабріціо Каррозо, Туан Арбо, Чезаре Негрі.

Представники балетмейстерсько-педагогічної освіти балетного мистецтва доби бароко, класицизму, романтизму й академізму XVII–XIX століття – Рауль Фьойє, Жан Жорж Новерр, Карло Блазіс, Леопольд Адіс, Август Бурнонвіль − запровадили термін «хореографія», як система запису танцю; визначили раціональну й академізовану систему навчання танцю за методами італійської і французької школи; створили перший професій вищий навчальний заклад з теорії, методики навчання і постановки танцю; затвердили понятійно-категоріальний апарат, естетику, виражальні засоби, канон побудови балетного дійства.

Представники сучасного танцю, балету, хореографи і теоретики ХХ століття Михайло Фокін, Айседора Дункан, Рудольф фон Лабан, Федір Лопухов, Касьян Голейзовський, Марта Грем, Доріс Гемфрі, Джордж Баланчін, Кетрін Данхем, Моріс Бежар, Мерс Каннінгем, Стів Пекстон − утворили абсолютно новий принцип існування танцю і балетного мистецтва у світі. За їхніми ідеями танець: по-перше, балет не є тільки естетичним мистецтвом і світським розважанням, а є – філософсько-психологічним роздумом автора щодо соціокультурних процесів у суспільстві; по-друге, методика навчання танця базується на класичному танці, а також сучасних танцювальних техніках ХХ століття – народно-сценічному, джазовому, модерному танці, імпровізації; по-третє, балетне мистецтво може мати такі принципи власної репрезентації, як сюжетно-драматичний, абстрактно- асоціативний, синтезований, комерційно-розважальний.

Навчально-методичні праці з класичного, характерного, історико-побутового, дуетного, модерн джаз танцю, мистецтва балетмейстера ХХ століття представлені Вагановою А.Я., Бочаровим А.І., Васильєвою-Рождественською М.В., Захаровим Р.В., Костровицькою В., Лопуховим А.В., Нікітіним В.Ю., Писаревим О.А., Тарасовим Н.І., Чеккетті Г., Ширяєвим О.В.

Науково-методичні видання з бальної хореографі останньої чверті ХХ – початку XXI століття представлені Браїловською Л.В., Буттомером П., Деніцем Є.В., Єрмаковим Д.А., Іваніковою О.В., Муром А., Регаццоні Г., Росі А.М., Маджоні А.

Дослідження з балетного мистецтва ХХ століття представлені Анфiловою С.Г., Бернадською Д.П., Білашем П.М., Чепаловим О.І., Павлюк Т.С.

Балет як напрям мистецтва викликає значний інтерес у дослідників всіх часів. Що такого тендітного у рухливому виконанні постановок на сцені наповнює натхненно глядача? Насамперед, балет – це синергія рухів, композиції та музики, а також сценічних образів: від форм до кольорів та макіяжу.

Найбільш успішними та яскравими на балетному попрощі були французький та італійський балет. Якщо французький та італійський балет вирізнялися технічною досконалістю виконання рухів, зокрема, й знаменитим 32 фуате, то рісійські балерини, вишукуючи рецепт досконалості виконання рухів, згодом повторили рекорди. Повторили та перевершили. Проте Ксешинська, кому першій вдалось майстерно виконати 32 фуате, не вдавалась до виконання його в постановках, оскільки вважала антихудожнім рухом.

Російський балет на відміну від європейського вирізнявся чутливістю виконання. Цим рисам під час виконання було складно навчитися іноземках. Знаменита Леоньяні навіть приїздила до Петербурга брати уроки у російських педагогів.

Безсумнівну роль у становленні балетного мистецтва на рубежі ХІХ-ХХ століть відіграли Петіпа та Йогансон.

Мета дослідження – виявити особливості впливу «Російських сезонів» в Парижі на розвиток хореографічного мистецтва ХХ століття.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання ряду завдань:

  • акумулювати інформацію про діяльність «Російського балету» Сергія
  • Дягілєва в єдиному дослідному просторі;
  • розкрити поняття російський балет “Сергія Дягілєва”, визначивши його
  • роль в реформах театрального мистецтва у першій третині ХХ століття;
  • вивчити, на якій естетичної базі фокусувалися художні і жанрово-стильові відкриття в театрі «Русский балет» С. Дягілєва.

Предметом дослідження є типологія становлення французького та російського балетного мистецтва на рубежі ХХ століття.

Об’єктом дослідження є творчий шлях російських та французьких балерин, балетмейстрів на рубежі ХІХ-ХХ століть.

Суб’єктами дослідження виступають видатні постаті у балетному мистецтві досліджуваного періоду.

Методи дослідження. Основними методологічними засадами роботи є загальнонаукові методи (аналізу і синтезу, індукції і дедукції, єдності історичного і логічного) та принципи (історизму, наукової об’єктивності, системності), а також мистецтвознавчі (компаративний, типологічний, описовий) методи аналізу стильової ідентифікації явищ української сценічної хореографії.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому уперше у вітчизняному мистецтвознавстві:

  • аналізується особливості розвитку французького та російського балету на рубежі століть;
  • проаналізовано роль видатних балетмейстерів, які сформували значний вплив на європейський балетний театр;
  • визначено особливості феномену Дягілева.

Наукова новизна здобутих результатів полягає у тому, що досліджено «Російських сезонів» в Парижі та їх вплив на розвиток хореографічного мистецтва ХХ століття.

Практична значимість.Дослідження особливостей творчого внеску провідних балетмейстерів.

Інформаційна база досліджень: наукові статті та монографії вітчизняних та зарубіжних науковців та практиків.

Практична база досліджень дослідження вітчизняних науковців та зарубіжних дослідників.

Апробація результатів. Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалося шляхом оприлюднення матеріалів, доповідей та повідомлень на конференціях.

Публікації.Основні положення та висновки опубліковані у науковій статті за темою: “Балет, танець, хореографія: до проблеми термінологічного розмежування”.

ПРОЯВИ КАРНАВАЛІЗАЦІЇ В ПОЛІТИЧНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ

Актуальність та доцільність дослідження.Поняття «політичного простору» є суміжним поняттям, що вивчається на міждисциплінарному рівні. Політичний простір окремих країн стає об’єктом вивчення філософії, політології, соціології та інших гуманітарних наук. Політичне життя  у ХХІ століття стає дедалі цікавішим та значущим феноменом та вимагає структурного дослідження з вивченням його детермінант через філософсько-просторову та інституціональну призму.

Політичне буття, яке формує політичний простірта є складовою простору соціального,функціонує не лише під впливом розуму, але й під впливом уявлень, вірувань, міфів, стереотипів та ілюзій. Аналіз новітніх тенденцій політичного життя свідчить про те, що з глобалізацією світового буття та політизацією усіх сфер життя розум втрачає позиції та на перший план виходять сумнівні засади лібералізму, що надають дослідженням нових завдань та нового відтінку.

На сучасному етапі становлення політичного життя та розвитку політичного простору як місця життя постає проблема обґрунтування принципів справедливості, рівності, політичної свободи. Ставлення до політики сучасної людини змінюється, зокрема, виникають явні протести, проте без висунення чітких вимог. Розвиток демократії породив феномени та тенденції, що свідчать про становлення новітніх явищ у формуванні політичного простору.

Щодо досліджень власне політичного простору як різновиду соціального, необхідно згадати дослідження М. Вебера, П. Бурдьє, Д. Кола, Е. Лозанського, С. Дюкіної, Ю. Качанова, С. Єгорова та С. Земляного. Узагальнюючи опрацьовані матеріали, можна виявити спільні чинники, які виділяють для характеристики політичного простору.

Об’єктомдослідження виступає політичний простірсучасного українського суспільства.

Предметомданого дослідження є проявикарнавалізації у політичному просторі України.

Метоюдипломної роботи є виявлення місця та ролі карнавалізації в умовах сучасного політичного простору України.

Поставлена мета зумовила виконання наступних завданьв межах дипломного проекту:

  • з’ясувати суть поняття «політичного простору» та здійснити його характеристику;
  • проаналізувати співвідношення понять «політичного» та «соціального» простору;
  • визначити детермінанти політичного простору країни;
  • виявити механізми символізації в конструюванні політичної реальності;
  • дослідити політичний перфоманс та методи його дослідження;
  • вивчити прояви карнавалізації у політичному просторі: методи презентації та об’єкти дослідження;
  • узагальнити якісні та кількісні методи дослідження карнавалізації;
  • розробити систему якісних та кількісних індикаторів політичного простору з точки зору карнавалізації політичних процесів;
  • здійснити аналіз публічних виступів окремих політиків в Інтернет;
  • здійснити аналіз карнавалізації політичного життя в соціальних мережах.

Основні гіпотезидослідження.

  1. У політичному просторі сучасного українського суспільства набули помітного поширення такі прояви карнавалізації, як елементи сміхової культури, театралізація, навмисне спотворення мови (використання «суржику»).
  2. У політичному дискурсі в Україні карнавальний тип спілкування інтенсивно репрезентується окремими акторами, в тому числі подібна репрезентація є досить інтенсивною у мережі Інтернет.

У роботі використано як загальнонаукові методитеоретичного узагальнення (методи діалектичної й формальної логіки) для дослідження концептуальних положень у дослідженні політичного простору країни, так і специфічні методи соціологічного дослідження, методи збору та обробки інформації для дослідження якісних та кількісних методів для оцінки феномену карнавалізації політичного простору, зокрема, контент аналіз.

Проблема дослідження. Гносеологічна сторона проблеми до аналізу феномену карнавалізації полягає в тому, що важливо здійснювати аналіз карнавального типу спілкування політиків з точки зору їх змісту та конкретного впливу на реальність дій політиків та остаточного впливу на реальне життя пересічного українця. Онтологічна сторона проблеми полягає в тому, що тотальне поширення феномену карнавалізації політичного життя викликає занепокоєння, оскільки формує соціальну дезорієнтацію щодо реального стану економіки та інших сфер буття громадян.

Теоретичну базу роботи склали наукові дослідження Бахтіна М. М., Водоватової Т. Є., Грідіної Т. А., Кормера В. Ф., Куклінської М. Я., Купріянової Н. С. Емпірична база роботи представлена матеріалами авторського дослідження текстів виступів українських політиків.

Наукова новизна. Вперше проаналізовано явище карнавалізації політичного простору сучасного українського політикуму через призму сміхової культури та доведено тотальний характер феномену карнавалізації.

Структура роботи. Основний текст дипломної роботи викладено на 77 сторінках. Робота складаєть зі вступу, трьох розділів та висновків щодо проведеного дослідження, у т.ч. робота містить 8 рисунків.

 

Фінансування національної кінематографії в Україні. Проблеми та шляхи вирішення.

Питання підтримки національного кінематографа в Україні ніколи не втрачало актуальності. Основною причиною цьому слугувала поступова деградація кіновиробництва та кінопрокату у 90-і – 2000-і роки, скорочення кількості кінотеатрів, звуження можливостей кінопоказу, особливо за межами столиці та обласних центрів, надзвичайно мала частка фільмів на вітчизняному кіноринку, що зняті національним виробником. Останніми роками ситуація за деякими показниками змінюється, проте не досить стрімкими темпами.

Очевидно, що на даному етапі український кінематограф не зможе змагатися на «своїй території» з потужними гігантами кіноіндустрії з Російської Федерації, країн ЄС та США. Проте вжиті заходи державного регулятора у частині запровадження механізмів державного фінансування за програмами виробництва та розповсюдження національних фільмів, що на даний момент потребують розробки законодавчої бази, безумовно, сприятимуть покращенню ситуації в галузі.

Слід зауважити, що виключно прийняття нового законодавства навряд чи зможуть забезпечити належне місце українським фільмам на вітчизняному кіноринку у найкоротшій перспективі. Підвищення світового інтересу до національного кінематографа може бути реалізовано шляхом активної міжнародної взаємодії через копродукцію.

Актуальними для вивчення на даному етапі розвитку українського кінематографа, окрім законодавчого регулювання та його практичних наслідків, є можливі форми взаємодії з лідерами світового кіновиробництва. Спільні проекти в рамках копродукції сприятимуть запозиченню кращого досвіду українською кіноіндустрією.

Предметом вивчення дипломної роботи є відносини, що склалися у національній кіноіндустрії, зокрема, у частині фінансування.

Об’єктом вивчення є національні кіновиробництво та кінопрокат.

Метою дипломної роботи є вивчення потенційних шляхів фінансування національного кінематографа.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

  • здійснити аналіз фінансування національного кінематографа в Україні у 2015-2017 роках;
  • дослідити процедуру пітчингів як механізму фінансової підтримки кінопроектів;
  • проаналізувати правові, організаційні та фінансові умови підтримки кінематографії у Законі України «Про державну підтримку кінематографії в Україні»;
  • проаналізувати наявні форми державного протекціонізму національного кіновиробництва в країнах Європи;
  • дослідити сутність копродукції та вивчити можливості реалізації у кіновиробництві як механізм залучення фінансових ресурсів;
  • здійснити порівняння підходів до фінансування фільмів у національному і зарубіжному прокаті в російському кінематографі;
  • розробити стратегію розвитку національної кінематографії в Україні;
  • проаналізувати можливості застосування системи «рібейтів» в кінематографії в Україні на практиці;
  • узагальнити сучасні механізми фінансової підтримки у просуванні національного фільму до глядача.

У роботі використано як загальнонаукові методи теоретичного узагальнення (методи діалектичної й формальної логіки) для дослідження концептуальних положень запровадження механізму державної підтримки кінематоргафа, так і специфічні методи економічного дослідження (економіко-статистичні, економіко-математичні), методи збору та обробки інформації для дослідження фінансування державою вітчизняного кінематографа.

Інформаційна база роботи. Інформаційною основою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, статистичні матеріали органів державної влади України, підручники вітчизняних та зарубіжних авторів, наукові статті, матеріали періодичного друку, інформація з Інтернету та річні звіти Держкіно.

Структура та обсяг роботи. Основний текст дипломної роботи викладено на 60 сторінках, у т.ч. робота містить 6 таблиць, 5 рисунків.

 

 

Семантико-синтаксична структура з’ясувальних складнопідрядних речень

Мовні одиниці забезпечують спілкування людей та дають можливість співвіднести інформацію, яка є предметом повідомлення, з дійсністю. Актуальність дослідження синтаксису мовлення зумовлена вивченням сукупності наявних закономірностей, які зумовлюють побудову та функціонування синтаксичних одиниць, безпосередньо під час спілкування та написання.

Актуальність дослідження визначається потребою теоретично обґрунтувати семантичну, структурно-граматичні й комунікативні властивості з’ясувальних складнопідрядних речень в українській прозі, зумовленою недостатнім їх вивченням в українському мовознавстві.

Предметом дипломної роботи є семантика з’ясувальних предикативних частин у художній прозі У. Самчука.

Об’єктом є безпосередньо складнопідрядні речення, до складу яких входять підрядні частини з’ясувальної семантики.

Метою дипломної роботи є аналіз структурно-семантичних особливостей з підрядними з’ясувальними частинами на прикладі роману І.Франка “Захар Беркут”.

Поставлена мета зумовила необхідність виконання наступних завдань:

  • вивчити особливості складних речень;
  • деталізувати їх класифікацію;
  • уточнити критерії виокремлення складнопідрядних речень нерозчленованої структури та їх обсяг;
  • дослідити особливості ускладнення з’ясувальних частин у романі І.Франка “Захар Беркут”;
  • охарактеризувати можливі трансформації у складних реченнях з підрядними з’ясувальними частинами;
  • виявити динаміку синтаксичної структури тексту за змістом роману І.Франка “Захар Беркут”.

Теоретичною основою дипломної роботи стали праці з синтаксису складного речення українських науковців, а саме, О.М. Горошкіної, В.В.Заболотного, А.Занітко, О.П. Кадочнікової, Н.Кобченко, Р.О.Хрістіанової, Т.Масицької, О.О.Полозової,  Н.В.Рули, Н.Фариної, Л.К. Чикіної.

Методи дослідження. Використано загальнонаукові методи дослідження – індукцію і дедукцію – для узагальнення та виведення нових наукових положень. Для інтерпретації напрацьованого матеріалу застосовано описовий метод, за допомогою порівняльного методу виявлено особливості у функціонуванні складнопідрядних з’ясувальних речень. Співвіднесеність з’ясувальних підрядних частин, виявлено завдяки використанню трансформаційної методики структурного методу. Також за його допомогою досліджено системні зв’язки між частинами складних одиниць. Прийоми кількісного аналізу дали змогу обґрунтувати основні тенденції розвитку особливостей складних одиниць із підрядними з’ясувальними частинами.

Структура й обсяг роботи. Дипломна робота складається зі змісту, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Відтворення концепту ВОГОНЬ

У останні десятиліття в працях багатьох лінгвістів спостерігаємо відмову від мoнoдиcциплінарнocті в гуманітарних науках. Зокрема, на межі когнітивної лінгвістики й лінгвокультурології почала активно розвиватися інтегрована наука лінгвoконцептологія, яка увібрала в себе лінгвістику, когнітивну лінгвістику, лінгвокультурологію, семіотику тощо, і завдяки цьому сформувала нові цілі й завдання дослідження мови, свої ключові поняття й методики. Це створило підґрунтя для одержання нових результатів у мовному аналізі й зумовило відносну сформованість декількох наукових напрямів – теоретичної (В. І. Карасик, М. В. Пімeнoва та ін.), порівняльної (O. А. Крюкoва, А. М. Приxoдькo, Є. Є. Cтeфанcький та ін.), філософської (О. В. Кравчeнкo, В. В. Красних, Г. Г. Cлишкін), наукознавчої (В. К. Щербін) кoнцeптoлoгії та багатьох інших.

Актуальність вивчення концепту як категорії зумовлено його значущістю у структурі знання людей про об’єктивну дійсність, оскільки остання формується у вигляді концептів, абстрактних ментальних структур. Дані категорії відображають різні сфери діяльності людини. Концепт, у свою чергу, виступає як глобальна розумова одиниця, що представляє собою квант структурованого знання.

Слід зауважити, що поняття “концепт” є сучасним терміном цілої низки гуманітарних наук, а саме: лінгвістики, культурології, психології, філософії, літературознавства, мовознавства, оскільки виступає одним із ключових понять у дослідженні мовної картини світу. Необхідність осмислення мовних одиниць як структур представлення знань зумовлюють необхідність більш глибокого осмислення концептів. На основі такого осмислення науковці роблять висновки про ментальні моделі дійсності, які відображаються в мові взагалі та в мовній свідомості конкретного носія мови.

Метою дипломного дослідження є аналіз концепту ВОГОНЬ у англійській поезії ХІХ-ХХ століття.

Зазначена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

  • уточнити визначення “концепт” та його співвідношення з “категорією” та “поняттям”;
  • вивчити підходи до аналізу концептів у сучасному мовознавстві;
  • охарактеризувати методику концептуального аналізу;
  • проаналізувати особливості англійської поезії ХІХ-ХХ століть;
  • описати засоби вербалізації концепту ВОГОНЬ в англійській мові;
  • здійснити етимологічну характеристику лексеми fire як основи поняттєвої структури концепту;
  • провести дефініційний аналіз слова-імені концепту ВОГОНЬ;
  • виявити концептуальні ознаки у структурі концепту ВОГОНЬ;
  • проаналізувати засоби відтворення концепту ВОГОНЬ в англійській поезії ХІХ-ХХ століття;
  • встановити поняттєву структуру концепту ВОГОНЬ в англійській поезії ХІХ-ХХ століття;
  • здійснити перцептивний образ концепту ВОГОНЬ у поезії;
  • здійснити концептуальні метафори у структурі концепту ВОГОНЬ;
  • здійснити репрезентацію ціннісної складової концепту ВОГОНЬ у поезії.

Об’єктом дослідження є засоби вербалізації концепту ВОГОНЬ у англійській поезії ХІХ-ХХ століть.

Предметом дослідження виступає структура концепту ВОГОНЬ в англійській поезії ХІХ-ХХ століть.

У роботі використано загальнонаукові методи дослідження – індукцію і дедукцію – для узагальнення та виведення нових наукових положень. Для інтерпретації напрацьованого матеріалу застосовано описовий метод. Серед низки спеціальних методів у роботі використано методи концептуального, дифініційного та компонентного аналізів, метод когнітивного моделювання, зіставний метод. Елементи етимологічного аналізу поглибили історичні та теоретичні засади дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дипломному дослідженні вперше здійснено аналіз лексеми fire у тлумачних словниках, а також визначено символіку вогню в англійській поезії ХІХ-ХХ століть, встановлено, що вживання лексеми fire в англійськими поетами ХІХ-ХХ століть було зумовлено історичними чинниками і тенденціями формування рис романтизму та модернізму у культурному житті, набула подальшого розвитку необхідність більш глибокого вивчення концепту ВОГОНЬ у залежності від історичних факторів, оскільки виявлено залежність інтерпретації вогню та вживання його синонімів на позначення почуттів, зовнішнього вигляду, воєнних дій з історичними подіями.

Теоретичне значення роботи полягає у детальному дослідженні категорії “концепт” та виявлення відмінностей від поняття. Крім того, детально вивчено методи дослідження концептів.

Практичне значення дослідження полягає в можливості застосування напрацьованої послідовності дослідження концептів у навчальних дисциплінах: “Історія англійської мови”, “Лексикологія англійської мови”, “Лінгвокраїнознавство”, “Когнітивна лінгвістика” та англійська поезія ХІХ-ХХ століть.

Апробація результатів. Основні положення наукового дослідження було представлено на відкритому семінарському занятті у контексті порівняння англійської поезії в ХІХ-ХХ століть.

Особистий внесок автора полягає у дослідженні концепту “ВОГОНЬ” в англійській поезії в ХІХ-ХХ століття в історичному контексті та порівнянні особливостей.

Структура й обсяг роботи. Дипломна робота складається зі змісту, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. У першому розділі досліджено теоретичні та методологічні основи дослідження концептів. У другому розділі проведено поняттєвий аналіз концепту ВОГОНЬ, в тому числі виокремлено засоби вербалізації концепту ВОГОНЬ у поезії,  здійснено етимологічний, дефініційний та концептуальний аналіз слова-імені концепту ВОГОНЬ у лексикографічних джерелах, проведено порівняння з вербалізаторами досліджуваного концепту. У третьому розділі досліджено перцептивний образ концепту ВОГОНЬ, концептуальні метафори у його структурі, ціннісну складову концепту ВОГОНЬ.